Персональний сайт
учителя української мови
та літератури
Семенченко Лариси Валеріївни
Ст. 59 ЗУ "Про освіту "
Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної мови, регіональних мов або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
{Абзац третій частини третьої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.
Ст. 60 ЗУ "Про освіту".
Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. Не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
3. Надайте дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
7. Показуйте дитині цікаві місця.
8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших.
10. Ніколи не карайте дитину приниженням.
11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.
12. Привчайте дитину самостійно мислити.
13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
15. Уважно ставтеся до потреб дитини.
16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
23. Допомагайте дитині бути особистістю.
24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Поради Девіда Льюїса
щодо розвитку гармонійної особистості
Пам'ятки та рекомендації батькам
Чому ж так виходить, що з кожним роком усе більше дітей втрачає не лише цікавість до освіти, але і здатність до самостійної навчальної діяльності? Часто можна почути численні скарги матусь на те, скільки їх часу та сил витрачається на виконання домашнього завдання разом із дітьми. А позиція наша в цьому питанні така: з дитиною не треба робити уроки!
Втручання батьків у процес виконання домашнього завдання має бути мінімальним!!!
Усі знають, що найкраще засвоюється й запам'ятовується матеріал, при вивченні якого дитина зіштовхнулась із деякими труднощами, подолала певну проблему, зробила самотужки (з допомогою, звичайно) крок від незнання до знання. А тепер питання: як ви допомагаєте своїй дитині? Починаєте пояснювати незрозумілий матеріал? Намагаєтесь з’ясувати, що незрозуміло, й заповнити прогалини? Показуєте (чи пояснюєте), як треба виконувати те завдання? Тоді ви робите своїй дитині ведмежу послугу, оскільки надаєте рафіновану інформацію, що швидше забувається, ніж застосовується.
По-перше, дитина від початку навчання має звикати до думки, що то її робота. Прямий обов’язок - уважно слухати вчителів у класі й самостійно виконувати домашнє завдання. І лише сама дитина несе відповідальність за сумлінне виконання цих обов’язків. Саме тому іноді корисно не змушувати переписати не досить охайно зроблене завдання, а дозволити дитині отримати за це завдання не таку гарну оцінку, яка б могла бути, а потім разом із нею поміркувати, чому так сталося.
По-друге, допомагати дитині треба лише після того, як вона виконала певний обсяг роботи. Ваш школярик має прийти до вас не з абстрактним "я не розумію", а з конкретним питанням, що саме є незрозумілим. Якщо питання чітко сформульоване, то дати на нього відповідь зможе не лише любляча матуся чи татусь, але й заклопотана вчителька. Старшим діткам корисно іноді запропонувати ще раз перечитати відповідний параграф підручника, можливо, і не раз, можливо, навіть уголос (якщо дитина так краще сприймає), та/або переказати, що саме з підручника є зрозумілим, а що викликає труднощі. Поступово дитина звикне, що для того, щоб отримати конкретну пораду чи допомогу, треба прийти з конкретною проблемою.
По-третє, ніколи не сидіть над дитиною, коли вона робить уроки, не вказуйте їй, що робити спочатку, а що потім: усі діти різні, і комусь краще розпочати зі складного, а комусь - із легкого), не лімітуйте час на кожний урок. Так вона навчиться організовувати свій час. Разом із тим слідкуйте, щоб виконання домашнього завдання не перетворювалося на майже цілодобову процедуру. Прогулянка і відпочинок не повинні страждати від уроків, а от розваги у вигляді мультиків чи комп’ютерних ігор мають бути доступні дитині лише після виконання домашнього завдання.
Сподіваємося, що ці поради стануть корисними й дозволять хоч трішки звільнити батьків від виконання домашнього завдання, а дітям додадуть упевненості у своїх силах і бажання вчитися. Вдалого вам навчання й легких уроків !!!
Як навчити дитину вчитися: погляд на проблеми сучасної шкільної освіти
Як стати гідним прикладом для дітей
Ніхто з нас ніколи не стане «досконалим» батьком чи матір'ю, але не так уже і складно виростити щасливих, здорових дітей, здатних до адаптації. При цьому робота батьків полягає в тому, щоб виховувати їх на власному прикладі, моделюючи найбільш бажаний спосіб поведінки дітей.
Пропонуємо Вам поради щодо виховання дітей власним прикладом, які допоможуть їм розвинути характер і самоповагу, а також зрозуміти, як правильно поводитись у різних обставинах.
1. Намагайтеся завжди й у всьому бути на висоті.
Найголовніше у вихованні дітей – батьківський приклад. Діти звертають увагу на все, що ви кажете й робите, копіюють ваші слова й наслідують ваші вчинки.
2. Дбайте також і про себе.
Бути в усьому на висоті означає також добре піклуватися про себе: пийте достатню кількість годин, займайтеся спортом, вживайте здорову їжу та знаходьте здорові способи управління негативними емоціями, не допускаючи їх надмірного напруження й вибуху.
3. Будьте відповідальні у виконанні своїх зобов'язань.
Це означає, що ви завжди повинні знаходити час для того, щоб виконати свою обіцянку («Я обіцяв, що ми підемо в парк після того, як ти прибереш у своїй кімнаті, тож збирайся – виходимо») і не нехтувати нею на користь роботи або інших зобов'язань. Те ж саме ви повинні робити й у ставленні до ваших друзів, членів сім'ї, колег і всіх людей у вашому житті, для яких ваші зобов'язання не менш важливі та значущі.
4. Частіше оцінюйте свою поведінку.
Така практика буде дуже корисною для вашої дитини, оскільки вона побачить, що ви оцінюєте не тільки інших, а й себе.
Ви можете повести розмову з дитиною в такому напрямі:
-
Мені здається, останнім часом я дуже багато дивлюсь телевізор.
-
Я відчуваю себе трохи втомленим. Думаю, мені треба почати їсти більш здорову їжу.
-
Сьогодні я стільки гнівався! Думаю, настав час переглянути моє ставлення до управління гнівом та іншими негативними емоціями.
5. Будьте вірними.
Ми живемо в такі часи, коли можемо викреслити зі свого життя доброго знайомого, просто видаливши його одним кліком комп'ютерної миші.
6. Будьте уважними.
Як у будь-який час переконатись у тому, що її дитина знаходиться в безпеці?
-
Ви можете пояснити це так: «Ти дуже дорогий мені, і мій обов'язок – переконатись у тому, що ти завжди здоровий і знаходишся в безпеці. Сподіваюся, що в один прекрасний день ти зрозумієш, чому мені настільки важливо бути уважним і піклуватися про людей, яких я люблю. Колись у тебе будуть свої діти, і ти будеш також турботливим та уважним».
7. Здоровий скепсис не завадить.
Коли ви йдете по серйозну покупку, то можете один на один звернутись до дитини та сказати: «Цей продавець каже, що в нього найкраще поєднання ціни та якості в місті, але в мене є підозра, що це не так. Давай подивимось, як в інших магазинах. Важливо не піддаватись тиску й довіряти своїй інтуїції».
8. Визнавайте свої помилки.
Якщо ви зробили щось неправильно, візьміть на себе відповідальність і визнайте, що скоїли неприпустимий учинок.
Наприклад: «Сьогодні я хотіла піти в перукарню, але накричала на твого батька, тому ми й посварились. Тепер замість того, щоби піти до свого майстра, я залишуся з татом, щоби побути разом і вибачитись. Ми збираємось подумати, зробити висновки та прийняти рішення, завдяки яким це більше не повториться».
9. Уживайте заходів, коли дитина робить щось неправильно.
Багато батьків не наважуються вживати адекватних заходів, коли дитина порушує правила, але важливо бути послідовними у вихованні – це дуже суттєво для майбутнього благополуччя дітей.
10. Почніть просто зараз.
Звички, набуті в ранньому віці, як правило, переходять у доросле життя. Оскільки від шкідливих звичок важко позбутися, краще, що ви можете зробити для ваших дітей, - це з першого дня показувати їм такий приклад, який позитивно вплине на їхній характер і цінності, а також забезпечить навичками, які допоможуть їм вести відповідальне та продуктивне життя.
Чим раніше ви почнете використовувати ці поради й чим більш послідовними ви будете, тим краще. Однак, незалежно від того, якого віку ваші діти, ніколи не пізно почати подавати приклад, який допоможе їм стати гідними та щасливими дорослими людьми!